Вірші Христини Дремух
(7 - В клас)
«Моя Україна»
Любімо усім серцем тебе, Україно
Любімо до нестями, і вдень, і вночі.
І мова твоя дзвінка й солов’їна
Припала мені до душі.
Усе у тобі чудове, Вкраїно моя
Гарна річка Дніпро, Говерла прекрасна
Красиві квіти твої, й заворожуючий спів солов’я
І при цьому ти модна, сучасна.
Де б я не була, як далеко від Батьківщини
Буду сумувати за тобою, любити,
Буду йти на спів солов’я
Й усе життя в домівці рідній жити.
Як в око тобі попаде війна
Як в око тобі попаде війна,
Закривавлена вісниця смерті,
Тоді загине Вкраїна твоя
І щось заколотить у серці .
Назавжди позабудь про спокій і сон
Тому що війною править барон.
Барон, який бажає крові та сліз
«Вбити усе живе» - ось його девіз.
Для чого людям війна?
Для чого ці масові смерті?
Невже так необхідна вона?
Чи ці солдати на полі мертві?
Хіба так добре коли плачуть люди?
Коли трупи і хаос усюди.
Почастуй війну на смак,
Та добре запам’ятай її аромат.
Щоб не повторити більш такого
Щоб барони більше ніколи
Сіли за священні престоли.
Квіти – на граніті
Квіти – на граніті, на броні
Сонце посміхається мені
Поруч з ветераном я стою
Наче клятву пам’яті даю.
Пам'ять серцю
Пам'ять сивині
Пам'ять тим, хто не прийшов з війни
Пам'ять, наче квіти на броні
Сонце усміхається мені.
Немає коментарів:
Дописати коментар